 |
 |
| « Сентябрь 2013 » | ||||||
| Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Вс |
| 1 | ||||||
| 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
| 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |
| 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 |
| 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 |
| 30 | ||||||
00:39 Полтавський режисер аматорського театру знає, яким має бути кохання | |
| Уже
кілька осенів поспіль в моєму житті з’являються люди, котрі роблять
свій неабиякий внесок у мою долю, мають певний вплив. Якісний та мудрий
вплив. Не стала винятком й осінь 2011 року, коли 29 вересня я вперше
побачив тиху та сором’язливу Сашеньку. Перш за все ввічі кидалася її
чудернацька зачіска, котра їй неабияк пасувала. Як і всі решта
студійців, Сашенька брала участь у різних постановках, присвячених моєму
творчому вечору. З одного боку нічого особливого я за нею не помічав,
але все ж важливою була просто її присутність, від чого віяло певним
спокоєм, упевненістю.
Якось я запропонував Сашеньці зустрітися поза межами робочого моменту. Цікаво, що зустріч відбулася саме в рік нашого знайомства (29.09.2012). Ми сходили до однієї з моїх улюблених кав’ярень «Сто доріг», після чого лишилися спогади: «…дивлячись на неї, бачиш перед собою світле, відкрите, сповнене життям обличчя. Можливо, саме у такій прохолоді вечора, ніщо інше, як обличчя Олександри здатне зігріти чимось особливим, специфічним… Справді, є у ній щось творчо-специфічне: у погляді, у мові, у рухах, у думках… Люди часто шукають чогось простого, доступного, шаблонного, але смак життя у специфіці, частку котрої має у собі Олександра…». Обставини так склалися, що Сашенька уже переросла в ранг Олександри Волакової – керівника молодіжної театральної студії «І по всьому». Вже у новій якости ми розпочали проект «Відлуння минулого». Масу різнопланових ролей зіграла Саша, показавши себе у різних сценічних іпостасях. Тому цілком виправданим стало прагнення Саши їхати до Естонії на міжнародний театральний фестиваль. Спільними зусиллями ми робили все, аби Саша таки потрапила за кордон. І нам вдалося. Пригадуючи та аналізуючи поїздку до Естонії, для самого себе я дійшов висновку про те, наскільки у Саші щодо мене присутній високий рівень довіри. Розумію, що це взаємно. Звісно не можу поза увагою лишити подарунок Саши на мій ДН – картину із зображенням танцівниці. Особливо мене захопила кольорова гамма та сама ідея малюнка. Лягаю спати і дивлюся на картину, засинаючи згадую вистави, мандри до Естонії і ніколи не забуваю того дощового холодного вечора, коли я по телефону просив у Саши принести на репетицію порцію кави, а вона принесла мені власноруч заварений термос хорошої кави – у цьому всьому ми є… у цьому всьому є любов…
28.09.13 р. Б. Мч. Максима | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |