«Шароварщина» чи національна культура?У Європі ставлять пам’ятники героям, у Південній Америці — військовим. У Полтаві — свиням. 
Оскільки
тема шароварщини викликала певну дискусію, ми вирішили продовжити її,
запитавши у самих полтавців про їхнє ставлення до цього явищаЗвернулися
ми до людей, які у своїх захопленнях чи роботі так чи по-іншому
дотикаються до українського мистецтва. Усім респондентам ми поставили по
три запитання:
- Чи існує явище шароварщини в Полтаві?
- Наскільки серйозно варто сприймати шароварщину?
- Наскільки негативно впливає шароварщина на духовний розвиток та культурний рівень полтавців?
Полтавську шароварщину помітили ЗМІ в Україні та за її межами
Ксенія, студентка, захоплюється українською вишивкою:
- Звісно існує і є значно поширеним. Проте, поки люди ставляться
до цього явища цілком адекватно — вона їм не замінює культуру взагалі.
- Шароварщина,
на мою думку, відіграє роль «накипу» на тілі самої культури. У нас вона
знаходить вияв у святі та ледь не канонізації галушки. Водночас,
«культура» пропонована шароварщиною, є фальшивою. Навіть тиражовані
зараз вишиванки, які вдягати стало просто модно, в більшості
виробляються далеко не в Україні, маючи за батьківщину навіть Китай.
Тобто навіть «шароварщина» у прямому сенсі слова в нас не українська.
- Я
не бачу нічого поганого, бо в принципі вибір у населення є. Хочеш — йди
на «шароварщину», хочеш — на симфонічний концерт. Інша справа, що в нас
шароварщина активно насаджується «зверху». І тому хочеш не хочеш, а ти
маєш її сприймати як доконаний факт.
Олена Дмитрівна Сіпіна, викладач кафедри філософії ПНПУ, мистецтвознавець:
- Шароварщина в нашому суспільстві, звісно, існує. Спрощений
підхід до української культури взагалі має дуже негативне значення.
Шароварщина в даному випадку — далеко не кращий приклад розвитку подій.
- Шароварщина
фактично є псевдокультурою, яка концентрується на окремих виявах
мистецтва. Ну, скажімо, чи можна, по одній вишиванці щось судити про
українську культуру в цілому? Шароващина нам пропонує саме це. За своїм
характером це явище досить консервативне і значно гальмує розвиток
української культури. І не варто бачити у шароварщині нову культуру чи
якийсь новий мистецький напрям. Порівняймо пам`ятник Гоголю, виконаний у
стилі класицизму, з «скульптурами», що встановлені поряд. Розглядаючи
їх важко сказати, що українське мистецтво рухається уперед. В принципі
це слугує нам чудовим прикладом того, що сучасні доробки масової
культури не можуть витіснити класичного пам`ятника, а головне — не
можуть навіть стати на його місце. Саме тому шароварщина в українському
суспільстві навряд чи буде вічною.
- Як я вже зазначила,
шароварщина — явище скоріше тимчасове. Воно виходить з природи людського
мислення. Ми свідомо спрощуємо історію, лишаючи в своїй уяві лише
окремі елементи знань про той чи інший народ. Негатив шароварщини
полягає у тому, що вона в Україні набирає державного значення. Дієвим
методом боротьби з цим, безперечно негативним, явищем є пропаганда
справжньої української культури, яка не зациклюється на салові,
галушках, козаччині. Полтавщина дуже багата і архітектурою (бароковою,
ансамбль Круглої площі у стилі класицизму), відома своїми художниками,
скульпторами. Проте чи всі знають їх? Питання у популяризації.
Шароварщина популяризована штучно, а справжні досягнення мистецтва
навіть у Полтаві просто руйнуються, знаходячись у забутті. Згадаймо лише
Полтавський кадетський корпус.
Світлана Смільська, пенсіонерка, захоплюється народною іграшкою.
- Шароварщина — взагалі-то міф. Наша держава активно печеться про
розвиток саме національної культури, і в цьому немає нічого поганого.
Просто потрібно обирати між чужою західною культурою та душевною своєю.
- Якщо
сприймати є що, звісно, то не варто шукати «вищих задумів». Така мода.
Трохи спрощені українські елементи стають доступнішими для всіх, а не
лише для невеликої групи знавців мистецтва. Врешті така культура краща
за відсутність національної культури взагалі. До того ж особисто вона
нікому не загрожує і не шкодить.
- Негативний вплив є хіба на
націоналістичних політиків та різних «оранжевих». Так звана
«шароварщина» — це не опонент культури чи ворог національного.
Шароварщина — це вияв демократії: хочеш слухаєш Сердючку, а хочеш —
захоплюєшся класичною музикою. Головне, що ніхто ні до чого не примушує.
Ваш вибір уподобань цілком вільний, і говорити про негативний вплив не
треба.
Олександр КЛІМОВ, «Полтавщина»
Источник: http://www.poltava.pl.ua/news/3951/ |